Методичні рекомендації Упорядник




Скачать 263.89 Kb.
НазваниеМетодичні рекомендації Упорядник
страница1/3
Дата публикации09.07.2013
Размер263.89 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
lit-yaz.ru > Право > Методичні рекомендації
  1   2   3




Вінницький обласний інститут післядипломної освіти

педагогічних працівників



Виховна робота щодо запобігання правопорушенням серед неповнолітніх ускладнюється тим, що в педагогічній літературі відсутня єдина загальноприйнята типологія школярів-правопорушників. В методичних рекомендаціях представлені форми і методи індивідуально-виховної роботи з педагогічно занедбаними дітьми.




  • Науково – методична серія Вінницького ОІПОПП

  • Видається з січня 2008 року

  • Призначений для науково-педагогічних, мето­дичних працівників, керівників закладів освіти області

Засновники

  • Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

Головний редактор

    • Дровозюк Степан Іванович ректор інституту, доктор історичних наук, професор тел. (0432) 67-08-85

Редактори

  • Василенко Надія Володимирівна -

заступник директора з наукової роботи (тел. 67-08-87)

  • Іваниця Галина Афанасіївна - заступник директора з навчально-методичної роботи (тел 67-0 1-96)

^ Редакційна колегія

    • Завідувачі кафедрами, відділами, кабінетами, викладачі, методисти Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.





Наші координати

        • 21100. м. Вінниця,

вул. Грушевського, 13

  • тел. / факс: (0432) 67-08-85

е-mail: bil@mail.vinnica.ua

http//www.edu.vn.ua/ipo


  • НА ДОПОМОГУ МЕТОДИСТУ: Науково-методична серія. Випуск №4 . робота вчителя з педагогічно занедбаними учнями. Методичні рекомендації /упорядник Г.А. Іваниця / – Вінниця.: ВОІПОПП, Відділ інформаційних технологій, 2008 – с. 22

  • Підписано до друку 10.09. 2008

  • Вінницький ОІПОПП, 2008



Методичні рекомендації
Упорядник Г.А. Іваниця
З М І С Т

  1. Правовиховна робота вчителів: сутність, стан, проблеми, шляхи вирішення…………….………....3




  1. Які ж характерні особливості школярів-правопорушників….5




  1. Типологія учнів-правопорушників та методика її визначення………………………6




  1. Організація системи роботи з перевиховання учнів-правопорушників …….….…. 14




  1. Рекомендаційний список література ……………….………. 20





^ РОБОТА ВЧИТЕЛЯ З ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ УЧНЯМИ

  1. Правовиховна робота вчителів:

сутність, стан, проблеми, шляхи вирішення

Криміногенна ситуація, що склалася в Україні, перетворилася у найбільш небезпечне соціальне лихо. Щорічно злочинність не­повнолітніх зростає. Головні причини правопорушень — нагромад­ження проблем у соціально-економічній, духовній та правоохорон­ній сферах. Функціонуюча в нашій країні система профілактичної роботи з неповнолітніми є малоефективною, організаційно вона роз'єднана, попереджувальні функції загальноосвітньої школи не погоджені з іншими суб'єктами цієї діяльності, наявні міжвідомчі перепони. Як доводить досвід, з шістдесяти державних органів та громадських організацій, які повинні брати участь у профілактич­ній роботі, фактично працюють п'ять-шість.

Питання профілактики правопорушень вирішуються вузьким колом людей без широкого залучення фахівців і представників громадськості. Відсутні фахівці, які мають достатню педагогічну та психологічну підготовку для роботи в цьому напрямі. Резуль­тати опитування показали, що лише кожен четвертий вчитель володіє формами та методами профілактичної роботи, 70% моло­дих вчителів — випускників педвузів вважають себе недостатньо підготовленими до виховної та профілактичної роботи зі школя­рами.

Спостереження та спеціальні дослідження засвідчують, що на зростання кількості негативних явищ в учнівському середовищі впливає також відсутність у школі системи виховної та профілак­тичної роботи, її зв'язків з діяльністю правоохоронних органів, особливо інспекції в справах неповнолітніх.

Всебічний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що пере­будова у всіх сферах нашого суспільства створює необхідні пере­думови для попередження правопорушень. Реалізація цих переду­мов не відбувається автоматично, вона потребує систематичної, цілеспрямованої й організованої роботи, вимагає якісно нового підходу до підготовки майбутніх учителів.

З метою поліпшення підготовки вчителів до вихов­ної та профілактичної роботи з педагогічно занедбаними учнями Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педа­гогічних працівників пропонує:

  • на курсах підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів ввести спе­ціальний курс «Методика роботи вчителя з педагогічно занедбаними учнями»;

  • в міжкурсовий період організувати на базі районних (міських) методичних кабінетів науково-практичні семінари «Методика роботи вчителя з педагогічно занедбаними учнями»; та вивчити кращий досвід організації роботи з проблеми;

  • з метою створення умов для реалізації творчих ініціатив педагогів організувати: ІТР – індивідуальна творча робота, з метою вивчення питання. ЗВРД - звіт з використанням різних джерел, з метою дослідження актуального питання. ДТГ – динамічна творча групи, з метою проведення досліджень, збір інформації та її обробка, аналіз результатів.

«Методика роботи вчителя з педагогічно занедбаними учнями» - багатофункціональний спецкурс, він поєднує психодіагностику та педагогічну корекцію. Досвід показав своє­часність і корисність такої підготовки учителів на курсах підвищення кваліфікації та в між курсовий період.

Практика засвідчує, що занепад моралі значної частини насе­лення створив сприятливі умови для поглиблення антисоціальних явищ. Тому в сучасних умовах розвитку суспільства дедалі біль­шої актуальності набувають питання поліпшення морального ви­ховання учнів, утвердження загальнолюдських цінностей.

Особливою є проблема педагогічного впливу на учнів з різни­ми відхиленнями в моральному розвитку. У роботі з такими під­літками необхідний диференційований підхід. Його ефективність залежить безпосередньо від врахування вчителями та класними керівниками найважливіших типологічних особливостей, власти­вих цій категорії дітей.

Як доводять практика і наукові дослідження, саме ці типоло­гічні особливості разом з відповідними зовнішніми факторами призводять до правопорушень.

  1. ^ Які ж характерні особливості школярів-правопорушників

Щоб відповісти на це запитання, зіставимо поняття «учень-правопорушник» з поняттям «педагогічно занедбаний» і «важковиховуваний». На думку психологів, термін «педагогічно занед­баний» характеризує історію виховання підлітка, а «важковиховуваний» — свідчить про результати виховання. Педагогічно занед­бана дитина рано чи пізно стає «важкою». Якщо своєчасно не вжити заходів, то вона може потрапити до категорії правопоруш­ників. Отже, педагогічна занедбаність і важковиховуваність мо­жуть стати передумовою і початком шляху до правопорушення. Підлітка-правопорушника відрізняє від педагогічно занедба­них те, що він майже систематично порушує суспільні норми по­ведінки, передбачені законодавством.

Правопорушника слід розглядати як особливу психолого-педагогічну категорію підлітка, виховання якого супроводжується значними труднощами для педагогів, інспекторів інспекції у спра­вах неповнолітніх, батьків і громадськості, його перевиховання передбачає не тільки усунення негативних якостей, а й формуван­ня позитивних рис особистості. Однак сьогодні організація про­цесу перевиховання становить певні труднощі для класного керів­ника як складністю внутрішнього світу учнів-правопорушників, так і слабкою теоретичною та практичною підготовкою до такого виду роботи.

Самі того не помічаючи, вихователі і класні керівники часто підходять до процесу перевиховання учнів-правопорушників з та­ких самих позицій, як і до виховання звичайних учнів.

Гострота криміногенної обстановки вимагає запровадження комплексних заходів з боку школи, які мали б забезпечити умови перевиховання учнів-правопорушників. Пріоритетну увагу за цих умов слід надавати питанням правовиховної роботи та системі педагогічної профілактики правопорушень.

Педагогічна профілактика є проміжною ланкою між загально-виховними заходами, адресованими всім юнакам і дівчатам, і кримінально-правовими, які застосовують до тих, хто вже вчинив злочин. Таким чином, педагогічною профілактикою мають охоп­люватися неповнолітні, поведінка яких відхиляється від норми, але ще не переросла в злочин. Отже, завдання педагогічної про­філактики можна сформулювати так: покласти край деформації особи неповнолітнього, який, судячи з його поведінки, може перейти на шлях вчинення злочинів; усунути окремі негативні риси характеру підлітка і блокувати вплив на нього криміногенних факторів мікросередовища ще до їх прояву у вчиненому ним зло­чині. Реалізація цих завдань буде вагомим внеском у забезпечен­ня виконання вимог Державної програми боротьби із злочин­ністю.

  1. ^ Типологія учнів-правопорушників та методика її визначення

Виховна робота щодо запобігання правопорушенням серед неповнолітніх ускладнюється тим, що в педагогічній літературі відсутня єдина загальноприйнята типологія школярів-правопорушників. Це негативно позначається на виборі форм і методів інди­відуально-виховної роботи з ними, на виробленні єдиної думки щодо постановки їх на внутрішкільний облік, призводить до ство­рення поверхового уявлення про цей контингент учнів.

У працях учених-педагогів, психологів та юристів різних часів здійснювалися спроби вироблення критеріїв встановлення типів неповнолітніх правопорушників.

Психолог Г. Г. Бочкарьова, наприклад, ділить правопорушни­ків на окремі типи, залежно від їх суб'єктивного ставлення до здійснюваного правопорушення, на «безконфліктних» і «циніків». Кожний з цих типів рідко проявляється в «чистому вигляді», проте педагог, встановивши домінуюче ставлення підлітка до своєї по­ведінки, дістає можливість здійснювати більш доцільний психо­логічний вплив, добиватися виховного ефекту шляхом перебудови системи установок, ціннісних орієнтацій Див.: Бочкарева Г. Г. Психология подростков-правонарушителей // Сов. юстиция.— 1967.— № 22.—С. 23.

Психолог А. Я. Колодна визначає три групи неповнолітніх правопорушників: психічно і фізично здорові, що потрапили під вплив негативного мікросередовища внаслідок безконтрольності з боку батьків; з відхиленнями у нервовій системі, легко збуджувані, такі, що швидко піддаються негативним впливам; підлітки з про­міжними симптомами, які не є нервово хворими, але водночас їх не можна вважати і повністю здоровими. Колодная А. Я. Некоторне психофизиологические особенности личности несовєршеннолетнего правонарушителя // Психологичєское изучение трудновоспитуемых школьников и несовершеннолетних правонарушителей.— М., 1973.—С. 37—39.

На основі аналізу спрямованості особистості доктор юридич­них наук Г. М. Миньковський виділив чотири групи неповнолітніх правопорушників, для яких негативний вчинок є: випадковим, що суперечить загальній спрямованості особистості; можливим у ре­зультаті нестійкої спрямованості; результатом загальної негатив­ної орієнтації особистості (системи асоціальних оцінок і став­лень). Див.: Миньковский Г. М. К вопросу о типологии несовершеннолетних пра­вонарушителей // Четвертий сьезд общества психологов СССР. Проблемы судебной психологии.— М., 1971.— С. 31.

Запропонована згаданими авторами градація неповнолітніх правопорушників заслуговує на увагу, проте в їх дослідженнях немає комплексного підходу до визначення типології учня-право-порушника, а це ускладнює здійснення диференційованого підходу в процесі їх перевиховання.

В основу нашої типізації покладено вивчення комплексу ознак, які відображають: особливості середовища, в якому формувалася особа правопорушника, а також його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у класному колективі; статус у групі з протиправною спрямованістю; взаємозв'язок «внутрішньої готовності» і зовнішніх можливостей при виборі протиправної по­ведінки; ставлення до вчиненого правопорушення.

Типи правопорушників визначені нами на основі методики, яка включає вивчення особи неповнолітнього, його сім'ї та оточення. ^ Див.: Психологичєское изучение грудновоспитуемых школьников и не­совершеннолетних правонарушителей.— М., 1973.— С. 37—39; Зюбин Л. М. Учебно-воспитательная работа с трудновоспитуемнми учащимися: Методические рекомендации.— К., 1981; Учителю о работе с трудними подростками
(методические рекомендации) / Сост. В. Н. Глазнрива.— Запорожье, 1983.


Ще К. Д. Ушинський підкреслював: «Вихователь повинен нама­гатись пізнати людину, яка вона є насправді, з усіма її слабостями та всією її величчю, з усіма її буденними дрібними вадами і усіма її великими духовними вимогами. Вихователь повинен зна­ти людину в сім'ї, в суспільстві, серед людей та на самоті зі своєю совістю, в кожному періоді... у всіх становищах... Він повинен знати спонукальні причини найбрудніших та найвищих думок, історію розвитку будь-якої пристрасті та всякого характеру» Ушинский К- Д. Избр. соч.—М, 1978,—Т. 2.—С. 35—36. 184

Вивчаючи комплекс особистості неповнолітнього, слід зверта­ти увагу на співвідношення тих властивостей і якостей, від яких залежить поведінка учня, його успішність, можливість виховання. На цій основі можливо виділити чотири типи школярів-правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості осо­бистості.

^ До першого типу — конфліктно-ситуативного з переважаючою позитивною спрямованістю — належать неповнолітні, формування особи яких проходило у позитивному середовищі. У таких підліт­ків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, проте поряд з ними є незначні неприродні матеріальні потреби. У них спостерігаються здебільшого соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до без­цільного проведення часу майже не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання, відносно висока працездатність. Вони — члени колективу класу. Потрапляючи до групи правопо­рушників, тримаються незалежно, з ними часто не рахуються, проте відіграють роль виконавців.

Такі неповнолітні правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній спрямованості своєї особистості. Це стало мож­ливим переважно внаслідок ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграли легковажність, неправильна оцінка діянь та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю.

Вчинене викликає у неповнолітнього негативне ставлення до правопорушення і навіть осудження. Підлітки, які належать до першого типу, розкаюються у вчиненому.

До цієї групи належать і неповнолітні, які вчинили правопорушення в результаті сильного душевного хвилювання і стресового стану. Проте навіть якщо правопорушення має пооди­нокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно завжди виступає як ознака, що засвідчує недоліки мораль­ного і емоційно-вольового виховання індивіда.
  1   2   3

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Методичні рекомендації Упорядник iconМетодичні рекомендації щодо організації самоосвіти учнів у літній період з географії

Методичні рекомендації Упорядник iconМетодичні рекомендації при вивченні п’єси Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти»
Висновки

Методичні рекомендації Упорядник iconМетодичні рекомендації щодо психологічного супроводу атестації педагогів
Педагогічна атестація є одним з найбільш драматичних моментів шкільного життя. Вона є складним управлінським актом у роботі директора...

Методичні рекомендації Упорядник iconІнститут післядипломної педагогічної освіти
Рекомендації щодо поширення ппд

Методичні рекомендації Упорядник iconРекомендації щодо практичного застосування swot-аналізу 16 Висновки 19
Для своєчасної оцінки поточної ситуації, прийняття збалансованих рішень, для управління доходами І прибутком організації як основними...



Образовательный материал



При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
lit-yaz.ru
главная страница